Обласний комунальний заклад

«Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини»

Меморіальний комплекс філософа і поета Г. С. Сковороди

Головна » Культурна спадщина Слобожанщини » Огляд крізь віки » Меморіальний комплекс філософа і поета Г. С. Сковороди

«Світ ловив мене, та не піймав»

 

          За два століття, які минули після смерті філософа, створений багатий і цілісний образ людини, в особі якої органічно поєдналися слово і вчинок, мудрість і вірність, поетична вдача та музичний хист.

          Григорій Савич Сковорода — український просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог. Народився в сотенному містечку Чорнухи Лубенського полку, що нині на Полтавщині, у небагатій козацькій родині. В 1745–1750 роках Сковорода подорожує Європою; після мандрівки він повертається до України, працює професором у Переяславі, Харкові, приватно перекладає Плутарха, пише свої твори.

 

          Під кінець 70-х років XVIII ст., після різних конфліктів з владою, Григорій Сковорода обрав зовсім новий і незнаний до того стиль життя, а саме — мандрівку. І ця мандрівка тривала до самої смерті, майже тридцять років. Була вона повна пригод, оповита переказами й легендами. У ній ніколи не розлучався філософ із Біблією, сопілкою або флейтою і своїми писаннями. Слава про нього йшла всюди, і кожний, чи то пан, чи селянин, хотів його побачити й почути.

          Мандруючи Харківщиною, Г. Сковорода побував на території сучасних Великобурлуцького, Харківського та Золочівського районів. Найбільшу увагу він «приділив» останньому – Золочівському, на території якого, в с. Сковородинівка (раніше – с. Пан-Іванівка), розташовується Меморіальний комплекс філософа і поета Григорія Савича Сковороди – пам’ятка історії національного значення, взята на облік постановою КМУ від 03.09.2009 № 928, охоронний № 200024-Н.

          Процес становлення меморіального комплексу тягнеться з 1894 року, відколи силами Харківського історико-філологічного товариства було встановлено на могилі Сковороди надгробок і чавунну огорожу, і до 1972 року – створення державного літературно-меморіального музею імені Г. С. Сковороди.

          Остаточно меморіальний комплекс сформувався у 2009 році. До складу комплексу входять: могила Г. Сковороди, будинок поміщика А. Ковалівського, в якому поет провів останній період свого життя, пам’ятник та пам’ятне місце розташування дуба.

           Могила Сковороди Г. С. У народі ходять чутки, що Сковорода знав дату своєї смерті. 9 листопада 1974 року поет, за переказами, після обіду викопав собі могилу, потім пішов в кімнату, надів чисту білизну, підклав під голову сумку з власними пожитками і навіки заснув. Перше місце поховання знаходилося там, де нині клумба-півмісяць. В подальшому, в 1814 П. А. Ковалевський переніс прах філософа, а поміщик Жилінський в 1874 встановив мармурову надгробну плиту. Новий сучасний надгробок з’явився у 1972.

 

           Перший пам’ятник філософу був встановлений у 1926 році на кошти селян у вигляді керамічного бюсту, потім, у 1938 році його замінено гіпсовим погруддям, а вже в 70-х рр. ХХ ст. установлено «кінцевий» варіант – пам’ятник із бронзи роботи скульптора Кавалерідзе І. П.

 

         

          Будинок Ковалівського А. І. (сер. ХVIII ст.), у якому проживав Сковорода Г. С. Сковорода гостював у А. Ковалівського 1790 і 1794 року. У будинку філософ написав лист-заповіт, в якому перелічив свої твори, а найбільш важливі помітив зірочками; написав молитву до Бога за місто Харків, доопрацював останні твори «Жена Лотова» та «Потоп зміїний». У 1930-70-х рр. у будинку Ковалівських знаходилась школа, а в 1960 році у кімнаті філософа створено громадський музей.

 

         

          Пам’ятне місце розташування дуба, пов’язаного із життям та творчістю Г. Сковороди (кін. ХVIII ст.). Під розкішною кроною 700-річного дуба, біля якого Григорій Сковорода ховався від спеки і писав листи, можна притулитися і загадати бажання… У той час обхват дерева сягав 9,5 метрів, а висота – 30. Це був найбільший дуб на Слобожанщині з дуплом, у якому одночасно могли поміститися десять чоловік! Його кілька разів вдаряла блискавка, а в 1912 році місцеві пастухи розпалили в дуплі багаття, і дерево ледь не згоріло. Вдруге дуб сильно постраждав під час пожежі 1943 року, яку влаштували німецькі окупанти. Пізніше дерево всохло, а 22 роки тому його стовбур звалився. Тоді частину дуба відтворили з фрагментів і зміцнили бетонними елементами.

          У 1944 році, з ініціативи П. Тичини та М. Рильського, під дубом встановлено кам'яний пам’ятний знак у вигляді обеліска з написом «Тут було улюблене місце Г.С. Сковороди», який замінили скульптурним зображенням Г.С. Сковороди у 1972 році.

 

 

          Григорій Сковорода – «свій Піфагор», «український Сократ», «степовий Ломоносов» став ключем, який відімкнув двері в добу зародження нової української літератури та філософії.

 

Детальну схему розташування об`єктів меморіального комплексу можна подивитись за посиланням