Багатьом відомо, що в Харкові є галерея «ЄрміловЦентр», але мало хто знає яким видатним митцем був Василь Єрмілов, на честь якого й була названа популярна локація для виставок сучасного мистецтва.

          Василь Дмитрович Єрмілов (21 березня 1894 р. — 6 січня 1968 р.) – живописець, графік, монументаліст, художник-конструктор, представник українського авангарду, учасник різноманітних художніх течій (фовізм, кубізм, неопримітивізм, футуризм, супрематизм, конструктивізм). Автор проектів оформлення виставок, агітаційних потягів, пропагандистських фургонів, збірних книжкових кіосків, трибун-реклам. Митець багато працював у жанрі плаката і промислової графіки: створював ескізи упаковок, етикеток, заводських і фабричних марок. Займався розробкою монументальних конструктивістських шрифтів, оформленням численних обкладинок книг і журналів: «Колосья», «Нове мистецтво», «Авангард», «Культура і пропаганда». В. Єрмілов створив багато живописних і графічних станкових композицій — портретів і пейзажів. Викладав у Харківському художньо-промисловому інституті. Твори митця знаходяться у музеях і приватних колекціях України, Росії, США, Німеччини, Франції.

 

 

          Харків 1920-1930-х років по праву називають «єрміловським»: тут не було практично нічого, до чого б не доклав свою руку майстер – від дизайну упаковок сірників і цигарок, до монументальних розписів першого Палацу піонерів.

 

 

          Ім'я Василя Єрмілова в історії мистецтва нерозривно пов'язане з Харковом та амбітним проектом створення нового суспільства через промисловий прогрес. Час вимагав від художників створення функціональних, утилітарних речей: трибун, з яких проголошувалися гасла революції, рекламних кіосків, плакатів і книг з доступною мовою. Нещадно, відкидаючи принцип «мистецтво заради мистецтва», художники на головне місце ставили функціональність. Таке мистецтво називали «виробничим», або «мистецтвом художнього конструювання речі», попросту – конструктивізмом. Єрмілов, без сумніву, був його генієм. Саме це мистецтво стало платформою, на основі якої виник сучасний дизайн і головні принципи сучасної архітектури.

 

 

 

          В дитячі та юнацькі роки Єрмілов проживав з батьками в Харкові по вул. Воєнній. Після повернення у 1918 з фронтів Першої світової війни до Харкова художник оселяється в будинку по вул. Полтавський шлях, 33. Квартира з кімнатами в різних рівнях, розташована на території горища, в останній період життя слугувала майстернею. За згадками сучасників, помешкання В. Єрмілова нагадувало функціональну «машину для житла», наповнену речами та меблями, створеними руками господаря. У 1971 пожежа знищила інтер’єри помешкання В. Єрмілова, авторські меблі та розписи.

 

 

          Квартиру В. Єрмілова відвідували та деякий час проживали відомі представники культури і мистецтва. Серед них: Хлєбніков Вєлімір (російський авангардист, основоположник російського футуризму); Маяковський Володимир Володимирович (російський радянський поет, художник); Синякова Марія Михайлівна (художниця); Симонов Костянтин (Кирило) Михайлович (радянський письменник, поет); Сєрова Валентина Василівна (радянська акторка, Заслужена артистка РСФСР); Бахчанян Вагрич Акопович (літератор, художник); Лимонов Едуард Веніамінович (письменник, публіцист, політичний діяч).

          У 1968 році Василь Єрмілов помирає в невідомості та бідності. Сам Єрмілов одного разу сказав: «Художников, как я, в двадцатых годах было немного. Я не сомневаюсь, что слава ко мне придет». Так і сталося, тільки цього треба було ще довго чекати. З 1995 року в Харкові існує премія за досягнення в області дизайну імені Василя Єрмілова, а в 2012-му відкрився Центр сучасного мистецтва «ЕрміловЦентр».

 

 

          Могила В. Єрмілова знаходиться в м. Харків, по вул. Пушкінській, 102 (ділянка 2-га, квартал 8-й, бічна алея кварталу). На могилі встановлено металевий надгробок, зроблений за прижиттєвим ескізом художника. Він являє собою коло, в яке вписана відкрита книга.

          Будемо сподіватись, що незабаром останнє місце спочинку харківського митця займе гідне місце в переліку об’єктів культурної спадщини Харківщини.