Обласний комунальний заклад

«Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини»

Павло Грабовський: до 155-річчя від дня народження

Головна » Новини » Павло Грабовський: до 155-річчя від дня народження
Павло Грабовський: до 155-річчя від дня народження

          Цього року виповнюється 155 років від дня народження українського поета, публіциста, перекладача та державного діяча Павла Арсеновича Грабовського.

 

 

          Народився поет у межах Харківської губернії, у селі Пушкарному (нині с. Грабовське Краснопільського району Сумської області) 1864 року, й хоча через свою діяльність та політичні погляди П. Грабовського багаторазово висилали з Харківщини, він залишався харків’янином та опікувався долею своїх земляків. Нічого дивного в цьому немає, адже особистість майбутнього публіциста складалася в умовах близькості до народу.

          Павло Грабовський походив з сім’ї сільського пономаря. А де дитина пізнає свою спільноту краще, ніж у церковному середовищі. Хто тепер відповість, чи не виріс би маленький Павло у церковного діяча, якби не побачив усе те пекло селянського життя в умовах недороблених реформ часів Олександра ІІ. Успішно закінчивши Охтирську бурсу (1874-1879 рр.) Павло Грабовський так і не довчився у Харківській духовній семінарії.

          Його виключили через участь у діяльності харківської групи організації «Чорний переділ». Але П.А. Грабовський сформував власний погляд на систему народної освіти та педагогіку. Причому система його поглядів перепліталася з суспільно-політичними переконаннями письменника.

          У багатьох своїх поезіях («Наша слава», «До школи», «Вставайте, вкраїнці») П.А. Грабовський закликає «дбать про шлях освіти». Поет вважав, що освіта й наука – ті важелі, за допомогою яких можна підняти народ на боротьбу. А для того, щоб детальніше висвітлити питання громадського та політичного життя свого краю, П.А. Грабовський звернувся до публіцистики. У своїх публіцистичних доробках письменник приділив увагу не тільки народній освіті, а й вихованню молоді як основи суспільства часів майбутньої незалежності. Так, поет мав неабиякі сподівання на звільнення з-під гніту царської адміністрації. Але побачити революційні зміни поету не судилось. Він помер у грудні 1902 року далеко від Батьківщини – у Тобольську, куди, за іронією долі, після революції було заслано родину Миколи ІІ.

 

 

          Через опозиційну до царизму позицію та підтримку народних мас радянська влада (в обличчі Народного комісаріату освіти УСРР) не заперечувала значення творчості П.А. Грабовського. Але у радянські часи була тенденція висвітлювати діяльність тих чи інших постатей тільки з боку, вигідного режиму. Так сталося із біографією П.А. Грабовського. Збірки його творчості друкувались неодноразово, але тільки завдяки зображенню поета підкреслено революційним діячем та провідником інтернаціоналістичного духу. Себе ж Павло Грабовський вважав патріотом своєї землі і ні ким інакшим, про що свідчать дані його приватного листування: «В мені завжди жив перш над усе українець; прихильність до рідного слова та люду перевертала все інше…».

          З часом особистість поета було переоцінено. 1996 року П.А. Грабовському було поставлено пам’ятник. Символічно, що пам’ятник було встановлено неподалік від місця, де письменник навчався та розпочинав свій творчий шлях (вул. Семінарська, 46 в м. Харкові). Над створенням пам’ятника працювали архітектор М. Фоменко та скульптор О. Фоменко.

 

 

          Пам’ятник має статус пам’ятки історії місцевого значення, взятий на облік розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 18.09.1997 № 975, охоронний № 2502.