Згідно з плановою роботою, 12 грудня 2019 р. здійснено обстеження пам’ятки культурної спадщини у Харківській області – садибний будинок Донець-Захаржевських – Задонських.

 

 

          З метою вивчення зазначеного питання наказом Управління культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації від 11 грудня 2019 р. № 224 було створено робочу групу, яка безпосередньо виїздила на зазначений об’єкт за адресою: Харківська обл., смт Великий Бурлук, вул. Сільгосптехніки, 4.

 

 

          Метою виїзного засідання було візуальне обстеження об’єкта культурної спадщини – пам’ятки історії і архітектури – будинку Донець-Захаржевських – Задонських, порушення питання та обговорення подальших кроків спільно з місцевою владою щодо відпрацювання відповідної документації, визначення балансоутримувача будинку, здійснення ремонту (реставраційного). У огляді будинку взяли участь представники Управління культури і туризму та Департаменту містобудування та архітектури, фахівці в області реконструкції і реставрації архітектурних об’єктів, фахівці Харківського науково-методичного центру охорони культурної спадщини, а також представники з боку місцевої влади. 

 

 

          Роду Донець-Захаржевських з кінця 17 ст. належали землі навколо сучасного Великого Бурлука. Обстежений будинок входив до складу садибного ансамблю будівель, що мальовничо розкинувся на завороті річки Бурлук, поблизу дороги на Вовчанськ, і вважався одним з кращих в Харківській губернії.

 

 

          Історія створення зазначеної садиби починається в 1820-ті рр. Будувати маєток почав Андрій Якович Донець-Захаржевський (1768-1841), а повністю закінчив будівництво та декорування вже його зять – Воїн Дмитрович Задонський у 1835 р. Саме спадкоємці В.Д.Задонського володіли садибою до буремного 1918 р.

 

 

          Із садибою у Великому Бурлуці пов'язано безліч легенд та історій. Письменник-емігрант Ю. Миролюбов розповідав, що влітку 1919 р. полковник Добровольчої армії А. Ізенбек знайшов у бібліотеці маєтку дерев'яні дощечки, які згодом отримають назву «Велесової книги». Емігрувавши до Франції, А. Ізенбек вивіз їх для опрацювання. Сфотографовані та розшифровані написи були опубліковані в 1950-х рр. З точки зору більшості дослідників, це давньослов'янські тексти, написані ще до поширення кирилиці, хоча наукова дискусія з цього приводу триває.

 

 

          Розглядаючи садибу з архітектурної точки зору зауважимо, що будинок зведено в популярному на ті часи стилі класицизм. Автор проекту невідомий. Мистецтвознавець та архітектор Г.К. Лукомський, відомий публікаціями з історії архітектури, у своїй праці «Старовинні садиби Харківської губернії» пише, що двоповерхова довгаста в плані дерев'яна будівля панського будинку «справляє враження кам'яної, так ідеально підігнані дошки обшивки, такий підібраний чистий ліс».

 

 

          Згідно із канонами класицизму зовнішнє оздоблення будівлі є мінімалістичним. Архітектурним елементом, на якому закцентовано увагу, є портик (прилегла до будівлі крита галерея з колонадою).

 

 

          Колони його поставлені на високому цегляному цоколі. Монументальний шестиколонний портик доричного ордеру об'єднує два поверхи. Первісне планування здебільшого збережено, але без перебудов не обійшлося. Портик головного фасаду нажаль не зберігся, але відомо, що на рівні другого поверху він мав широку терасу з ажурним металевим огородженням. Бічні крила будівлі прикрашені на фасадах плоскими арочними нішами з розетками та балюстрадами.

 

 

          Внутрішній простір будинку організований за допомогою великих вікон у світлі, затишні кімнати. На другому поверсі знаходилася домова церква Святої Трійці. Будинок був оштукатурений і пофарбований у світло-коричневий тон, який прекрасно гармоніював з білими колонами.

 

 

          Доречно згадати, що у 1782-1783 рр. видатний український філософ, просвітник і поет Г.С. Сковорода (1722-1794) зупинявся у селах Гусинка, Бабаї та Великий Бурлук. Під час перебування у Великому Бурлуці Г. Сковорода проживав ще в старому будинку Донець-Захаржевських, що стояв неподалік від новозбудованого маєтку. Як знати, можливо саме спокій та природа Великого Бурлука надихнули Г. Сковороду на нові твори, адже достеменно відомо, що тут Сковорода працював доволі плідно.

 

 

 

          Результатом цієї праці є трактат «Брань архистратига Михаила с сатаной о сем: легко ли быть благим» (1783). У 1972 р., в пам'ять про Сковороду, у внутрішньому дворі садиби, було встановлено пам'ятний знак. Того ж року сама будівля садиби взята на облік як пам’ятка історії місцевого значення (рішення виконавчого комітету Харківської обласної ради депутатів трудящих № 61 від 25.01.1972 р.; охор. № 601).

 

 

          На сьогоднішній день садиба відомих предків-земляків залишається окрасою нашого краю та досі вражає масштабністю свого задуму, хоча первісний вигляд будинку втрачений через розміщення у ньому комуни ім. Г. Петровського у 1922 р. та розміщення районного об’єднання «Сільгосптехніка» у 1947 р. Та все ж маєток Донець-Захаржевських – Задонських може стати туристичною Меккою Слобожанщини. І нашим обов’язком повинно стати її збереження та пристосування до сучасних реалій життя з залученням до цього процесу зацікавлених та небайдужих мешканців країни і не тільки.