Обласний комунальний заклад

«Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини»

Пам’ятка історії національного значення – могила драматурга, актора і режисера М.Л. Кропивницького

Головна » Культурна спадщина Слобожанщини » Огляд крізь віки » Пам’ятка історії національного значення – могила драматурга, актора і режисера М.Л. Кропивницького

 

...Артист, художник з голови до ніг,
Він сміхом потрясав притихлу залу,
Скорботою будив юрби опалу
І слово, як алмаз, беріг.
Блажен народ, що мав такого сина,
Там, де його терниста путь ішла,
З нових квіток і колосків звила
Вінець йому безсмертний рідна Україна

Максим Рильський

 

          Марко Лукич Кропивницький (1840-1910) – український актор, режисер, драматург, композитор, виконавець музичних творів, художник, педагог та засновник першого Українського професійного театру (театру корифеїв), життя якого тісно пов’язане із Харковом, де він жив і працював.

         «…В начале было Слово…», а у маленького Марка спочатку була музика, яка запала йому в душу, і він не розлучався з нею усе своє життя. Любов до музики та театру драматург проніс через усе своє життя, даруючи людям радість та красу. Йому довелося багато працювати над собою і удосконалюватися. Він очолював театральні трупи і гастролював з ними по губерніям Російської імперії. Час та досвід зробив Марка Кропивницького майстром в акторській та режисерській діяльності. Напевно, до сих пір сцени театрів Харкова ще пам’ятають його ролі та режисерську майстерність постанов.

 

 

         Можливо все могло б тривати так і далі, якби не погіршення стану здоров’я актора. Через втрату слуху Кропивницький був змушений залишити театр і в 1890 році разом з родиною оселитися на хуторі Затишок Куп’янського повіту (тепер околиця с. Сподобівка Шевченківського р-ну). Тут він жив в гармонії з природою, насаджуючи та доглядаючи власний садочок. У своє «природне» дітище Марко Лукич вклав не мало праці та коштів. Щоб здійснити задумане, Кропивницький замовляв саджанці Каразінського садівництва або із-за кордону.

         Разом із садівництвом Марко займався благодійництвом, організаційною та просвітницькою діяльністю. Марко Лукич був відкритим для всіх. У своїй садибі він заснував початкову школу з українською мовою викладання, а у флігелі розмістив перший в Російській імперії любительський дитячий театр.

         Незважаючи на свій стан здоров’я, часто виїжджав на гастролі до Харкова, Києва, Санкт-Петербурга та Москви. Під час свого перебування у Харкові, Марко мешкав у будинку № 6 по Лопатинському провулку, (будинок знесений у 2016).

         В 1910 році Марка Кропивницького запросили в Одесу. В театрі бурхливими оплесками глядачі викликали його на сцену, та, нажаль, він вийшов і вибачився, що через погане самопочуття виступати не зможе. Того ж вечора, повертаючись додому, він помер. Поховано корифея українського театру на території сучасного Молодіжного парку в Харкові.

 

 

         У 1914 році на могилі актора встановили надгробок у вигляді гранітної брили та бронзового бюста (скульптор Ф. Балавенський).

         За своє життя Марко всебічно намагався розвивати український театр та допомагав дітям. Вдячні співвітчизники пам’ятають про роль митця в розвитку театрального мистецтва, становленні та діяльності першого українського професійного театру та культурі взагалі.

         Марко Кропивницький є автором музики до пісень «Де ти бродиш, моя доля», «Соловейко», «Ревуть-стогнуть гори-хвилі», а також за ним зберігається авторське право на понад 40 драматургічних творів.

 

 

         На сьогоднішній день могила Марка Кропивницького перебуває під охороною держави як пам’ятка історії національного значення.