Обласний комунальний заклад

«Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини»

Місце спочинку українського байкаря П. Гулака-Артемовського

Головна » Новини » Місце спочинку українського байкаря П. Гулака-Артемовського
Місце спочинку українського байкаря П. Гулака-Артемовського

          Колишній Перший міський цвинтар, нині відомий як «Молодіжний парк», напевне повністю б був зруйнований, якби не являвся місцем спочинку відомих харків'ян. Саме могили відомих містян зробили це місце найвідомішим некрополем Харкова. Одним із таких поховань є могила байкаря Гулака-Артемовського, яка займає гідне місце в переліку пам’яток національного значення нашого міста (взята на облік постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928, охоронний номер 200003-Н).

 

 

«На що, до халепи, той розум людям здався?» —

Раз Дурень здуру бовть!.. Розумного питався.

«На те, — озвався сей, — коли кортить вже знать,

Щоб дурням на сей спрос цур дурнів відвічать».

П. Гулак-Артемовський.

          З’явився на світ Петро Гулак-Артемовський 27 січня 1790 року сьомою дитиною в сім’ї священика церкви Покрови Пресвятої Богородиці містечка Городище, що на Черкащині, Петра Патрикійовича та матушки Уляни. Хлопчик уже в 11 літ залишився без батька, в 12 – без  матері.  А роком перед тим поїхав  до Києво-Могилянської академії для навчання в бурсі у стінах Братського монастиря. Згадуючи цей період життя, Петро Петрович наголошував, як він бідував: на базарі їв недоїдки біля чумацьких возів, латки на одязі пришпиляв сосновими шпильками, на канікули додому, в рідне Городище, приходив пішки або припливав на плотах по Дніпру. Деякі критики називали ці спогади Гулака-Артемовського плодом його буйної уяви…

 

 

 

          Загально відомим є факт, що Петро начебто залишив навчання через нещасливе кохання. Мовляв, батьки багатої дівчини не дозволили їй виходити заміж за бідного парубка. Вона так зажурилася, що до неї причепилася хвороба, яка звела  в могилу. Юнак же не зміг пережити горе і після похорону пішов світ за очі.

          Про кохану дівчину все правда. Неправда про те, що не довчився.

          Письменник покидає Київ, їде на Волинь і там чотири роки навчає дітей польських поміщиків.

          У 1817 році Петро Петрович приїздить до Харкова, де вступає вільним слухачем на історико-філологічний факультет місцевого університету. Є версія, що приїхав він до міста на запрошення попечителя Северина Потоцького, який, очевидно, і влаштував незвичайний вступ Гулака-Артемовського до університету: бо вже за кілька місяців він не лише навчається, а й викладає в університеті польську мову, яку ввели до програми за його ж пропозицією. Протягом 1841-49 років він був ректором Харківського університету.

          Літературна творчість П.Гулака-Артемовського розпочинається з вільних перекладів та переспівів з польської літератури. Найбільш ранній його вірш українською мовою «Справжня Добрість», адресований Г. Квітці-Основ’яненку і датований 17 вересня 1817 року.

          Попри все це, знаковою для нас є творча спадщина Петра Гулака-Артемовского. Саме як поет-байкар увійшов він в українську літературу, а широко відомим став у 1818 році, коли  в журналі «Украинский вестник» була опублікована його байка-казка «Пан та собака». Цей твір став зародком нового напрямку в українській літературі — байки.

 

 

 

          Гулак-Артемовскиий перший в українській літературі звертається до творів Гете, польського поета Адама Міцкевича та пише за їх сюжетами балади «Рибалка», «Твардовський».

          Твори його друкувалися в періодичній пресі, а першу спробу упорядкувати їх взявся Пантелеймон Куліш, надрукувавши у березні 1861 року в журналі «Основа» значну частину.

          Гулак-Артемовскиий став зачинателем українського художнього перекладу, а віршем «До Любки» фактично започаткував любовну лірику, причому навіть із притлумленими тонами еротизму.

          Чи був щасливим в особистому житті Петро Петрович, який одружувався двічі? Першою його дружиною була француженка Луїза, з якою він побрався десь у другій половині 20-х років і яка невдовзі померла від застуди. Вдруге Петро Петрович одружується на бідній дівчині Єлизаветі Федорівні. Протягом 1834-48 років у подружжя народилося одинадцятеро дітей. Жили вони на околиці Харкова у власному дерев’яному будиночку. Тут постійно кватирували студенти, серед яких  і Микола Костомаров.

          П.П. Гулак-Артемовський «Помер тихо 13 жовтня 1865 року під час ранкового богослужіння у церкві Покрови Пресвятої Богородиці, особливо люблячи це свято», - саме так дружина написала на зворотному боці фотографії.

          17 листопада 2017 року в Харкові встановлено пам`ятник на честь видатного ректора П.П. Гулака-Артемовського, який відкрив в Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна в 1835 році кафедру історії та літератури слов'янських наріч, яка була першою з подібних і зіграла величезну роль у розвитку слов'янознавства в Україні.