Обласний комунальний заклад

«Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини»

Микола Миколайович Синельников

Головна » Культурна спадщина Слобожанщини » Огляд крізь віки » Микола Миколайович Синельников

                                          

         27 березня, за ініціативою делегатів ІХ конгресу Міжнародного інституту театру при ЮНЕСКО, який відбувся у 1961, відзначено як Всесвітній день театру.

         З нашим містом, як культурною столицею, пов’язано багато відомих театральних імен. Поховання та місця проживання видатних артистів занесені до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.

          Одним з представників Мельпомени є актор і режисер Микола Миколайович Синельников.

         Народився він 12 лютого 1855 у Харкові в родині вчителя. У 1873 прийнятий в хор університетського собору. У 1874-1875 грав в трупі антрепренера М. Дюкова. Багато гастролював. У 1886 разом з М. Бородаєм та Є. Недєліним організував акторське товариство спочатку в Воронежі, потім у Харкові. У 1891-1894 очолював товариство на паях в Новочеркаську, де під його керівництвом вперше виступила на професійній сцені В. Коміссаржевська. Сам же Микола Синельников в цей період особливо відзначився як актор оперети. З 1900 зайнятий лише режисерською і організаційною роботою, як актор майже не виступав. З 1900 по 1909 був головним режисером московського театру Ф. Корша. 1910 повернувся до Харкова, де керував російською антрепризою. Під його керівництвом Харківський театр став одним з кращих театрів того часу. Будучи справжнім реформатором провінційного театру, М. Синельников прагнув до створення ретельно підготовлених, високохудожніх реалістичних спектаклів. Він відмінив антрактну музику, виходи акторів на аплодисменти під час дії, збільшив терміни репетиції, став перераховувати прізвища акторів на афіші за абеткою, задіяв у мізансценах порожнечу між глядацькими місцями та сценою.

         З 1933 і до смерті працював режисером щойно створеного Харківського російського драматичного театру. Його могила, яка знаходиться на почесній алеї 13-го міського кладовища м. Харкова, занесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.

         В своїй книзі спогадів «Шестьдесят лет на сцене. Записки» М. Синельников описує причину, яка в середині 1930-х змусила його вийти на сцену в якості актора після досить тривалої перерви:

         «Известна история, когда уже к весьма старому гениальному режиссеру обратился за материальной помощью один пожилой актер, находящийся в бедственном положении. Николай Николаевич, выслушав его просьбу, подумал и сообщил: «Нет, я денег Вам не дам». Потом, после непродолжительной паузы добавил: «Мы устроим Ваш бенефис». Артист сник, с упреком посмотрел на Синельникова и сказал: «Как Вы можете смеяться надо мной! Кто же придет на «бенефис» провинциального артиста, о котором уже 20 лет никто ничего не знает!» Через две недели весь Харьков был обклеен афишами: «Творческий бенефис бывшего артиста Императорских театров такого-то. В программе – спектакль «Вишневый сад». В роли Фирса – народный артист Республики Н.Н. Синельников». На бенефисе был весь Харьков. Люди сидели на полу в проходах. Весь сбор поступил нуждающемуся актёру. Это было первое появление Николая Николаевича на сцене почти за 40 лет. Первое и… последнее»