Обласний комунальний заклад

«Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини»

Люботинський курганний могильник

Головна » Культурна спадщина Слобожанщини » Огляд крізь віки » Люботинський курганний могильник

           Роботу археолога часто порівнюють з роботою детектива. Це творча професія, в якій доводиться використовувати уяву і абстрактне мислення, щоб відтворити первозданну картину світу минулого. Вчені-археологи працюють ніби з окремими елементами мозаїки, яку потрібно зібрати воєдино, щоб розгадати загадку. 

 

 

 

          В околицях Люботина науковцями виявлено чимало археологічних пам'яток. Ця територія була заселена ще в кінці II тис. до н. е., що підтверджують виявлені в лісі, біля Люботинських ставків, залишки стародавніх поселень.

 

          Неподалік від городища, біля витоків річки Мерефа, на мисі біля ставків, розташований величезний курганний могильник — пам’ятка археології національного значення, взята на облік постановою КМУ від 03.09.2009 № 928, охоронний 200028-Н, що нараховує більш ніж 500 курганів. Археологи встановили, що вони були насипані понад дві з половиною тисячі років тому.

 

 

 

 

 

 

          Необхідність проведення археологічних розкопок була продиктована, в першу чергу, широкомасштабним руйнуванням курганів сучасними шукачами скарбів. Досліджені кургани співпадають у часі з Люботинським городищем. Причому найбільш ранні з них розташовані на невеликій відстані від нього. З появою поблизу городища неукріплених селищ, місцеве населення стало споруджувати свої кургани, які створили самостійні могильники.

 

         Могильник складається з п'яти локальних груп: 1 — Караванська, 2 — Центральна, 3 — Соломахівська, 4 — Гиївська, 5 — Барчанівська.

 

 

 

          Найбільш цікавими знахідками відзначився Караванський могильник, який може «пишатися» кістяною шпилькою, один з кінців якої прикрашений зображенням голови орла та ажурним орнаментом у вигляді ромбічних обрисів, жезлом з бронзовою рукояттю довжиною 15 см, що не дає підстав розглядати даний предмет як булаву (ударну зброю), срібним дзеркалом вагою більше 500 грам та срібними шпильками.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

          Цікавим є дослідження з приводу поховального обряду курганного могильника, який супроводжувався набором типового поховального інвентарю для скіфського періоду, наявністю виключно витягнутого трупопокладення, широким використанням дерев'яних конструкцій при створенні поховальних споруд, поширенням символів вогню, які проявилися у створенні вогнищ та спалюванні дерев'яних перекриттів.

 

          Курганний могильник пережив численні руйнування, велику кількість пограбувань «чорними археологами» (налічується близько 70 випадків), й навіть не зважаючи на це, даний об'єкт залишається унікальною пам’яткою Харківщини, та є найбільшим могильником Лівобережної України.