Обласний комунальний заклад

«Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини»

Комплекс будівель Харківського університету

Головна » Культурна спадщина Слобожанщини » Огляд крізь віки » Комплекс будівель Харківського університету

         Пам’ятка історії, архітектури та містобудування національного значення – комплекс будівель Харківського університету розташований в історичній частині міста Харкова по вулиці Університетській (буд.: 12, 14, 16, 23, 27).

         Однією з найцікавіших пам’яток даного комплексу став Губернаторський будинок, зведений у 1767-77 роках за проектом московського архітектора М. Тихменьова в стилі раннього класицизму. Будівництво велося під наглядом архітектора І. Вільянова та його учня П. Ярославського.

         Поряд з головним будинком, по обидві сторони,  розташовувалися два корпуси з житловими і господарчими приміщеннями та стайні. Вся територія була обнесена кам’яною огорожею з двома брамами з обох боків головного будинку і двома кутовими баштами – альтанками з боку схилів. Споруди були збудовані з цегли і криті залізом.

 

         17 січня 1805 року за активної підтримки та сприяння громадського діяча В. Н. Каразіна в будинку губернатора було відкрито перший університет.

         Указ імператора 1803 року передбачав, що університет повинен мати 3 новозбудовані корпуси. Але через брак коштів не було можливості побудувати нову будівлю під університет, тому вирішили розмістити навчальний заклад в цегляних спорудах в центрі міста.

         Центральний двоповерховий корпус став головним, де розмістилася адміністрація, а одноповерхові господарчі будівлі надбудували та пристосували (за проектом архітектора Є.О. Васильєва) під хімічний і фізичний факультети.

         Юридичний корпус, що входив до комплексу будівель Харківського імператорського університету з 1909 року (архітектор В. Величко), розташовувався на східному боці вулиці Університетської, на південний схід від головного корпусу університету.

         І остання будівля комплексу – бібліотека університету, яка була заснована за ініціативою того ж самого В. Н. Каразіна разом з відкриттям вищого навчального закладу. Для цього у 1804 році він придбав 3219 книг і колекцію естампів. Спочатку під бібліотеку в головному корпусі виділили 5 кімнат, але через збільшення літератури виникла потреба у розширені приміщення. І вже 8 січня 1819 року було затверджено проект і кошторис на 523 282 крб. для будівництва бібліотеки. Будівля збудована на місці старого будинку хірургічно-акушерської клініки за проектом Є. Васильєва та І. Вателета. Університетська бібліотека містила п’ятиярусне книгосховища на зразок бібліотеки Страсбурзького університету.

         Першим бібліотекарем став професор грецької та французької словесності Яків Якович Белен де Баллю (1753 – 1815), обраний на засіданні Ради університету 18 січня 1805 року. У вересні 1832 року бібліотеку відвідав імператор Микола І.

         У 1835 році навпроти головного корпусу університету, де містилася бібліотека, за проектом архітектора Є. Васильева було збудовано ще три приміщення. В центральному корпусі містилася церква Св. Антонія, актовий зал та обсерваторія. В північній половині церковного корпусу розміщувалася бібліотека. Спеціальне приміщення для бібліотеки було збудоване в 1901-1903 роках.

         У серпні 1903 року під час роботи ХІІ археологічного з’їзду у Харкові саме у приміщенні бібліотеки була відкрита виставка. Саме в цій будівлі і сьогодні розміщується Центральна наукова бібліотека Харківського національного університету імені В. Н. Карабіна, відділ книжкових пам'яток, цінних видань та рукописів.

         За період з ХІХ по початок ХХ ст. в стінах університету працювали видатні вчені: математики К. О. Андрєєв, В. Г. Імшенецький, О. М. Ляпунов, Т. Ф. Осиповський, В. А. Стеклов, фізики В. І. Лапшин, М. Д. Пільчиков, Д. А. Рожанський, астроном Л. О. Струве, фізико-хімік М. М. Бекетов, біохімік О. Я. Данилевський, ботаніки В. М. Арнольді, О. М. Бекетов, історики Д. І. Багалій, В. П. Бузескул, М. С. Дринов, філологи Д. М. Овсянико-Куликовський, І. І. Срезневський, М. Ф. Сумцов, хірург М. П. Трінклер, офтальмолог Л. Л. Гіршман та інші.

         Вихованцями університету були видатні вчені: математик М. В. Остроградський, біолог І. І. Мечников, історик М. І. Костомаров, філолог О. П. Потебня, історик та правознавець М. М. Ковальський, відомий український поет-байкар П. П. Гулак-Артемовський, основоположник української музики композитор М. В. Лисенко, український драматург М. П. Старицький, художник Г. І. Семирадський.

         Харківський університет був закритий в перші роки існування радянської влади Народним комісаріатом Просвіти України. А в 1920-1932 роках на базі університету працювали Вільна академія педагогічних наук та Харківський інститут народної освіти.

         З 1932 по 1958 рік у будинку університету працював Харківський державний університет.

         У 1952 році на будинку була встановлена меморіальна дошка з білого мармуру з написом «Тут з 1862 по 1864 рік вчився великий вчений Ілля Ілліч Мечніков», а також охоронна дошка.

         Після переходу у 1958 році університету в нове приміщення на майдан Свободи у головному корпусі розмістилася адміністрація Українського заочного політехнічного інституту.

          З 1963 року будівлю займає Український заочний політехнічний інститут, який в 1989 році був реорганізований в Український інженерно–педагогічний інститут, в подальшому (з 1994 року) – академію.