Обласний комунальний заклад

«Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини»

Коломацьке городище

          По-своєму унікальним є городище, розташоване в Харківській області неподалік від смт. Коломак, так зване Коломацьке городище, що є пам’яткою археологіі національного значення, взятою на облік постановою КМУ від 03.09.2009 № 928, охоронний № 200025-Н.

          Вперше письмова згадка про городище згадується у літописі за 1571 рік. А перші дослідження тут провели в 1924 археологи із Харківського університету О. С. Федоровський та О. О. Потапов. Назву свою воно одержало від річки Коломак, на березі якої осіли перші поселенці. Найбільш вірогідно, що назву річці дали ще половці, що населяли ці місця в ІХ — ХІІ століттях (по-тюркски «коломак» — розгалужена, заболочена річка).

          Городище з’явилося наприкінці VI – на початку V ст. до н.е. на правому березі р. Коломак (зараз це урочище Лозовий Яр, околиця смт Коломак). По периметру були створені ґрунтові вали та рови, додаткова внутрішня лінія "рів – вал" відділяла головний (західний) двір від східного предграддя.

           Дослідження показали два випадки розгрому городища, які супроводжувалися пожежами, руйнуваннями та загибеллю мешканців. Перший напад відноситься до межі VI–V ст. до н.е., коли городище постраждало від набігів скіфів-степовиків, і другий – на межі VI–III ст. до н.е. – від нападу сарматів, що поклало кінець його існуванню.

 

 

          На поверхні городища знайдено залишки 205 будівельних комплексів різного призначення: житла, господарчі приміщення та ями. Виявлені житла можна поділити на два типи: землянки та наземні глинобитні каркасні споруди. Вони опалювались як відкритим вогнем, так і глинобитними печами.

          Як відомо, довгострокове проживання людей в одному місці абсолютно неможливо, так як зазвичай природні джерела води зустрічаються в зовсім незручних для поселення місцях. Отже, джерелом питної води, причому досить рясним, може стати тільки оформлений відповідним чином доступ до ґрунтових вод, тобто колодязів. В цьому контексті справжньою цікавинкою Коломацького городища є наявність на території колодязів. Цей факт є дуже важливим, бо це городище – єдине поселення в Харківській області, у якому знайдено не тільки артефакт наявності такого предмету побуту, як колодязь, а ще й унікальне його збереження в майже автентичному стані після великої пожежі.

 

 

          Основною діяльністю мешканців Коломацького городища було землеробство та скотарство. Розвинутими були і ремесла, як то: отримання та обробка заліза та бронзи, гончарний, деревообробний, ткацький промисли, різьблення по кістці, про що свідчать знахідки унікальних спеціалізованих залізних знарядь праці та виробів з різноманітних матеріалів. Також знайдені численний брак та шлаки (як чорнометалургійні, так і бронзоливарні), про що свідчить розвинене на той час металургійне ремесло. Багаточисельні імпортні речі: фрагменти античних амфор та розписної кераміки, намистини, посудинки зі скла – доводять факт торгівлі із античними містами-колоніями Північного Причорномор’я.

 

 

          Під час розкопок археологи виявили масове поховання не менше ніж 60 мешканців. В ямах різного призначення, вони лежали в позах, в яких їх застала смерть, так як більшість жителів навіть не встигли поховати. Частина з них – зі слідами насильницької смерті, а деяких убитих знаходили в згорілих житлових будівлях. В їх кістках застрягли бронзові і залізні наконечники стріл, багато наконечників зібрано і в самому культурному шарі. Такі виразні сліди нищення пам’ятки і загибелі його населення вперше виявлені в Лісостеповій Скіфії.

          Отже, Коломацьке городище, як досліджуваний район в археологічному відношенні, становить великий науковий інтерес, так як показує рівень розвитку господарства, торгівлі, побуту населення. Але, нажаль, воно зазнало трагічної долі свого існування. Коломацьке городище – пам'ятник, на якому продемонстрована картина масової загибелі людей в кінці скіфської епохи.