Обласний комунальний заклад

«Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини»

Городище «Хрущова Микитівка»

          Продовжуючи віртуальну подорож по місцях археологічної спадщини Харківщини, ми опиняємось у Богодухівському районі, в якому є село з цікавою назвою – Хрущова Микитівка. Як виявилось, до Микити Хрущова воно не має ніякого відношення і називається так вже близько 250 років. Але в даному випадку місцевість цікавить нас зовсім іншим – наявністю городища «Хрущова Микитівка», що є пам’яткою археології національного значення, взятого на облік постановою КМУ від 03.09.2009 № 928, охоронний № 200016-Н.

 

 

 

           Городище розміщується на плато правого берега р. Мерчик. Воно оточене глибокими ярами з крутими схилами; має єдиний двір, оточений з усіх боків ґрунтовим валом та ровом. Площа поселення – 4,5 га.

            Вперше пам'ятку згадує і наносить на свою карту Д.І. Багалій, який повідомляє про наявність ворітного проїзду зі східного боку захисних споруд. У 1930 р. дані про неї зустрічаються в записках Всеукраїнського археологічного комітету. У 1961 р. пам'ятка була включена І.І. Ляпушкіним до загального переліку пам'яток залізної епохи на території Дніпровського лісостепового Лівобережжя. У 1976 р. огляд та шурфування городища здійснила Лісостепова скіфська експедиція Донецького державного університету на чолі з А.О. Моруженко.

 

 

          Дослідження дозволили з'ясувати, що культурний шар на городищі має потужність 40-60 см. В ньому виявлені уламки ліпного керамічного посуду пізнього етапу скіфської культури V – IV ст. до н.е.; окрім того, тут знайдені шматки глиняної перепеченої обмазки та шматки рваного кварциту.

           Рештки захисних споруд представлені ґрунтовим валом та ровом, які зазнали деформації та видозміни внаслідок діяльності природних, атмосферних та антропогенних чинників. Сучасні візуальні параметри валу: висота – до 2,5 м, ширина – до 10 м; глибина рову з напільного боку – 0,5–1,5 м.

 

 

          Дане городище є унікальною археологічною пам'яткою для лісостепових старожитностей пізнього періоду скіфського часу (V–IV ст. до н.е.) в басейні р. Ворскла та на теренах вододілу Дніпра й Дону. Той факт, що воно збереглось до нашого часу у недоторканому господарчою діяльністю стані, лише підкреслює його унікальність та перспективність дослідження для розуміння соціально-економічних та етнокультурних процесів населення лісостепової Лівобережної України в ранню залізну добу.