Обласний комунальний заклад

«Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини»

Городище Коропове

          Зміївщину огортає багато казкових легенд, починаючи від самої назви міста Зміїв, яка пов'язана з легендарним витязем, що здолав змія в морі, а також знаменитими Змієвими валами, які простяглися берегом та зберігають відгомін бурхливих історичних подій і знахідок.

          Тут мов у казці – три дороги ведуть до пригод. Підеш направо - на Козачу гору потрапиш, наліво – Алано-болгарське городище знайдеш, прямо підеш – Коропове городище слов'янських і скіфських часів віднайдеш.

         У нашій рубриці Ви зможете ближче познайомитися з археологічним об’єктом, розташованим на Зміївщині.

         Городище Коропове – є пам’яткою археології національного значення, взяте на облік постановою КМУ від 03.09.2009 № 928, охоронний № 200021-Н.

 

 

         У ранньому залізному віці лісостепову частину басейну річки Сіверський Донець населяли осілі землеробсько-скотарські племена. Воєнна загроза з боку степових кочівників змушувала місцеве населення будувати поблизу річок добре укріплені поселення – городища.

          У ХІХ ст. археологами було відкрите городище скіфського часу (V-III ст. до н. е.) та слов’янського часу (VІІІ – Х ст. н. е.) біля села Коропове.

 

 

         Городище розташоване в лісі на правому березі річки Сіверський Донець, на відстані 2 км на північ від с. Коропове. Воно займає площу 15000 м кв. Укріплення городища з напільного боку являють собою подвійну лінію валів висотою від 7,5 до 12,5 м та ровів.

 

 

          Під час розкопок на території поселення виявлені залишки жител скіфського часу, характерна ліпна кераміка місцевого виготовлення та уламки камфорної кераміки. Це свідчить про торговий зв’язок населення із грецькими колоніями Північного Причорномор’я. На городищі розкопана також частина культурного шару, що датується ранньослов’янським часом. Тут виявлені залишки напівземлянкових жител, господарських споруд, літня піч-кам’янка.

 

 

         Речові знахідки представлені теслом-мотижкою, уламком сопла, пряслами, фрагментами кераміки, на одному з яких є клеймо гончара. Як свідчать матеріали розкопок, городище припинило своє існування наприкінці ІХ ст. під час вторгнення печенігів.

          Вивчення артефактів Коропового городища та систематизація результатів досліджень фахівців дають багатий матеріал для реконструкції історичних процесів розвитку племен, що населяли басейн Сіверського Донця у ранньому залізному віці та в ранньослов’янський час.