Обласний комунальний заклад

«Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини»

Городище Водяне

          Колись давно існувала помилкова думка, що Харківщина є «білою плямою» на археологічній карті. Однак розкопки, які проводились протягом ХХ і початку ХХІ століть, спростовують це твердження. Територія Харківської області в давнину була населена багатьма народами, такими як скіфи, алани, готи, хазари і багато інших. Всі вони залишили значний слід в історії, культурі й археології краю. Давайте ж заглянемо в минуле і подивимося, що зберігає в собі наша харківська земля.

          У нашій рубриці Ви зможете ближче познайомитися з археологічним об’єктом, розташованим на Зміївщині – городище Водяне, що є пам’яткою археології національного значення, яка взята на облік постановою КМУ від 03.09.2009 № 928, охоронний № 200019-Н.

 

 

          Городище розташовується між селами Водяне та Красна Поляна в урочищі Холодний Яр на одному з мисів, який підноситься над заплавою правого берега річки Уди.

 

 

          Городище виникло в кінці скіфського періоду раннього залізного віку (IV ст. до н.е.). У цей час створюється зовнішній вал, що відгороджує мис від основного плато на площі 2,5 га. Але культурного шару скіфського часу тут не виявлено – лише окремі знахідки. Найбільшу цікавість викликає північна частина городища, відгороджена валом в кінці VIII – на початку IX ст. н.е. У цей період сюди приходить група східнослов'янських племен – сіверяни.

 

 

          До теперішнього моменту в північній частині пам'ятника досліджено 2/3 всієї площі: виявлено 11 напівземлянкових жител, кілька господарських будівель, дві відкриті печі. Житлові приміщення представляють собою напівземлянки, найчастіше зі зрубною конструкцією стін. Більшість з них обладнані печами – нижня частина вирізана в материковому останку, а верхня виготовлена з глиняних вальків і конусів.

 

 

          Нетривале існування сіверського городища (за припущеннями археологів – протягом життя двох поколінь) свідчить про нестійкість землеробських громад на прикордонних степових територіях, а відсутність матеріальних знахідок пов’язана з організованим переселенням на більш безпечні території.

          В будь-якому разі, городище чекає своєї черги на розкопки, щоб порадувати нас цікавими знахідками, відповісти на деякі питання, а, можливо, поставити ряд інших.